... В одному царстві, в Польскому государстві... Жили були собі поляки.
( І до тих поляків моя улюблена група Iron Maiden постійно приїзджає , а до нас- ДУЛІ ) І от в такому собі місті Хожуве, що можна порівняти зі цивілізованим Енакіево ( теж шахтарській край, тільки без Януковича )
відбувся Містичний Фест 2005 на якому хедлайнерами були Мейдена.
Звичайно, ця велична подія не могла пройти поза увагою нашого фан-клубу, і вже за три місяці до фесту почалися збори. Спочатку це були розмови за пивом з приводу „Поїхали на Мейден- а, поїхали” , згодом розмови перетворилися на цілком матеріальні ( за що окремий гіпер THANKS нашому Адмінові!!! ) візи, квитки, домовленості з туроператором і нарешті!!!! П”ятниця, 27 травня, ми на пероні Київ-Пас і відбуваємо у Львів звідки „маршрутка” довезе нас просто на МЕЙДЕН!!! ( в це мені й тоді не вірилось, не віриться й зараз ). Ну от. Випили ми по дорожньому пиву.. Ще по одному.. Прийшли на перон..Бачимо явно свою толпу, кількісю людей зо 20.. І тут кора- виявляється не вся толпа їде не Мейден!! Деякі несвідомі елементи їхали на Креатор (!), і навіть на Найтвіш (!!!) Ні, я поважаю ці банди, але я розумію чого я пхався до чорта на роги в Хожув! Добре, в плані музики то моє суб”єктивне мненіє, до того що нас мейденівців звичайно було „подовляющее большінство”. От. Ну добра, розвів демагогію. Коротше, запхалися ми в поїзд. Тільки ото чортопхайка від”їхала, як на стіл нашого купе ( а тут треба зазначити, любий друже, що компактно у приміщені розташувались я ( себто Флеш), Адмін, Кінг з Анею та Ігор з Житомиру).. от, на стіл як з рогу ізобілія посипались усілякі приколи, найголовнішими серед яких були звісно горілка та сало. Почали пить за Мейден, співати пісень, і взагалі із користю проводити час в поїзді. Думали все буде культурно! Ага! Туточкі! На наші песнопенія з сусіднього купе приперлися фанати Креатору з горілкою ( хтоб міг уявити ) і відбулось велике фанатське братання. Завершилось це тим що всі вікна повідривалися, і сигарки ми вже курили просто в купе, кричали ще голосніше, і через деякий час ( а була жахлива спека ) лазили вже по вагону наче плазуни. Коротче кажучи, все закінчилось тим, о прийшла лінейна міліція.й дуже чемно попросили нас не буянити. ( На їх місці я б вкачав нам тюленів, але розумію чого вони так не зробили- на нащі харі ви можете подивитись на фото). Ще вони просили щоб мене не клали на верхню полицю. Боялися що гепнусь. Так чи інакше у решті решт ми позасинали, а наступого ранку із бодуном у гловах запхалися у автобу. В автобусі нічого такого надзвичайного не коїлось, бо всі були вже дещо стомлені після позду. Ми знову ж таки накупили пива у Львові ( Перша Приватна Броварня! ).
А креаторщікі на 100 гривень горілки. Ну й ми на 50. Ну ще й з собою пару літрів було. Коротше, як приїхали на кордон, коли автобус став, я примудрився з його трошки випасти.
Потім мою траекторію повторив один з фанатів Креатору. На кордоні знайшли наливайку (!), випили й рушили далі. В Польщі вразило: одурені дороги, жовто-блакитні прапори біля „сільрад” по всьому сході та пиво „ Оболонь” в супер маркетах зі помаренчевими стрічками на кожній пляшці.( Тут браття-білоруси казали що в поляків погане відношення до нашого брата. Зузьки! В мене було таке враження що мене з моїм українським прапором хочуть розцілувати на кожному кроці!). Заїхали в Краків, Заціпили ще людей і пішли купатись до аквапарку.
Було супер, тількі на деяких гірках відбив собі дупу. Взяли пива та поїхали до Катовіц у готель. В готелі нас прийняли дуже радо й мило, і мені навіть було соромно за тей дебош що ми влаштували там в ночі.
Ну ще й за бокал з під пива що я стянув. В ночі ми ще й розрізнними групами вирушили на пошуки проигод, але так їх нащастя і не знайшли.
Поспали. І ось ЦЕЙ ДЕНЬ!!! Ми поснідали ( широ дякуємо хазяям, їдло-супер), розчехлилися. Нас знову грузять в автобус. Їдемо на фест.
Тілки вийшли- одразу в супермаркет. Вже з прапорами
( поляки- „ О! Україна!” Ми- „ Отож!” ) Вийшли з суперу і так голосно питаєми „ Кто бендже пічь справжньом українськом вудке???”( це ми згадали про нз горілки) Бажаючі знайшлись. І не мало. Стаканчиків не було, довелось з горлянки. А фішка була в тому що там був дозатор!
Коротче, ще та картинка була... Можете собі уявити. Потім знайшлись якісь аммериканці які голосно так кричали „ Фак зе Ю. ЕС. ЕЙ ! „ і розповідали, що хочуть жити або в Польщі, або в Україні. Казали що то є „ Грейт Кантріз”. Короче двіжуха була ще та !! Людей тисячи! Всі патлато-татуюровано-мейденуваті, трохи п”яні, дуже веселі й головне дуже люб”язні ( зновуж-таки, білоруси пишуть що поляки погано до них ставились. Я не знаю. Я йду з прапором України, підходить поляк- „ Старий! Естещ з України?!!” і дає мені дві банки холодного пива. Ще один поляк підходить, показує татуху- тризуб на всю руку. Я його питаю- „ Естещ українськего походзення?” а він – не, тіпа, просто тащусь з України. Дуже ви, каже, класні. І так на кожному кроці!!! Чесно!!!) . Тут наша група дещо розбіглася. Більшість пішла на концерт, я ж залишився тусоватись з місцевим населенням з приводу пива.
Справа в тому, що система проходу на стадіон була така- зайти по одному квитку можна тільки один раз. Спека була страшена, на стадіоні продавали тільки Кока-колу(!) і дотого ж я їхав виключно на Мейден і всі інші „ колураторні сопрано” та німецькі „ Творці” вже не кажучі про Бегемоти з Праймал Фірами, мене просто не обходили. І хай мене простять любителі цих славних колективів. Я їхав на Мейден!! Алесс! Тож я вирішив не поспішати із заходом на стадіон і
почав я роздивлятись навколо ( кого інтересує звіт про інші групи з фесту- думаю знайде де почитати. Скажу одне- Бегемоти кричали голосно, Креатори задимили димовими шашками мало не весь Хожув
а тітонька з Найтвіш нап”яла червонясте платтячко і робила дещо вульгарні рухи ногами на сцені. Принаймні так воно виглядало)
Стадіон Шльонскі де проходила імпреза є більшим за стадіон Динамо, але меншим за Олімпійській. Не питався точно, але думаю десь тисяч на 50. Займає територію в мальовничій частині Хожува. Поруч знахдилось безліч готелів в один з яких я й зайшов, і благополучно з пляшкою мінералки дочекався виступу Тих, заради кого ми власне сюди і приїхали. А їхати було для чого.
Тому що коли вже кінець кінцем стало темно, і люди почали нервуватися, сталося те про що взагалі все це. Короче.. Темно.. Всі кричать „Мєйден-Мєйден” і тут починають звиздячити перші акорди The Ides of March! Полабали Вони інструментала, світло остаточно врубилося, і так щоб ніхто не розслаБЛЯвся одразу врубли Вбивство на вулиці Морг. Коротче щось з чимось: Дікінсон носится по сцені як скажений ( наче йому років 20, чесно! Хоча я й не бачив щоб і молоді вокалісти так викладались на сцені!), решта компанії від нього не відстає. Так на одному диханні Вони відлабали Another Life ta Prowler.
Коли вже почалися підозри що таким чином Вони відлабають весь Кіллерс почалося кстюмоване шоу під назвою The Trooper. Оу-о! Я такого навіть на відушках не пам”ятаю. Брюс у костюмі британського офіцера 19 сторічча ( чому білорусам здалось що 17 ? ) носився по сцені з такою швидкістю що за ним було важко дивитись, і активно махав британськими прапорами яких в нього було аж два в різних частинах сцени.
Потім він швиденько переодівся і з компанією вжарили чудову Remember Tomorrow. Потім побігали по горах під Run to the Hills. Ну а наступна пісня мене просто вбила на повал! До того я чув Charlotte the Harlot у виконанні Брюса тільки на бонусі 1988, а тут живцем! Попросту суперово. Вже під час цієї пісні я відчув що голос я вже зірвав капітально. Приступ ефорії як почався, закінчуватись і не думав.( Поруч зі мною стояв поляк ( ну а ще ж хто? Монгол? ) і коли побачив у мене в руках жовто-блакитний прапор з написом Maiden Ukranian Fans допоміг мені їм махати. Тільки хтось з Мейденів підходив до того краю сцени під яким ми стояли ми одразу піднімали його якомога вище. Так що полюбому хтось з Них його побачив )
Далі була ще одна з найулюблніших з дитинства пісень- Revelations.
Тут я остаточно зрозумів що жив не даремно. Аж чуть не розплакався . З одним моїм корішем жодна п”янка не обходиться щоб ми не співали цю пісню. А тут таке!! Живцем! Мейден!!! По Ревелейшенсу Харріс з компаніею залабали два бойовичка з Піс Оф Майнда - Where Eagles Dare та Die With Your Boots On. Чесно кажучі та друга мені більш до вподоби. По тому Дікінсон по „секрету всему свету” об”явив дуже спешл сонг- Phantom of the Opera. Сказав що й до того вони ну ду-у-уже рідко грали її живцем а сьогодні напевно грають її востанне. Так що ми напевно були останні хто чув її на живо. З одніеї сторони- велика честь, а з іншої такі вислови не можуть не насторожити. Так чи інакше Привід з Опери вийшов просто ультра! Пливемо далі. Містік Фест не був би Містік якби Мейдена не зіграли свою найскандальнішу композицію початку вісімдесятих- The Number of the Beast. Тут були навіть приколи. Під час пісні з-за куліс повиходили якісь дівки в червоному із рогами з тризубами
в руках і почали колти Мейденів. Кололи якось вони непереконливо. Чи то боялися злюку-Харіса чи то так було передбачено за контрактом, але робиливони це так легесенько-легесенько. Единий кого не покололи звісно був Нікко. На фінальних акордах попри всі застонови техніки безпеки було багато вогню та феерверків. Дуже класно. Ну і як може бути The Number of the Beast без Hallowed Be Thy Name? То був би вже непорядок! Короче, був і Hallowed Be Thy Name! Коли зазвучали перші акорди Iron Maiden стало трохи на секунду сумно, бо як відомо, то фінльна пісня. Мабуть через те народ почав відриватися в стократ сильніше. На сцену виперся трьохметровий Едді, почав махати руками, і ходити взад-вперед. Янік і Дейв намагалися його відмудохати гітарними грифами, нічого звісно з того не вийшло.Таку одоробалу голими руками е візьмеш!!! Хоча Еддік трохи походов-походив і сам пішов геть.( Ще один Ед Голова вилазив з-за задника, але я вже не пам”ятаю коли це було. Все в голові перекрутилося!). На фінальних акордах несамовитий Янік як завжди почав гвалтувати гітару. Хто хоч раз бачив відео з ним, зрозуміе про що я. Він і крутив її на ремені навколо себе, і кидав у повітря ( метрів на десять не менше) і все таке. Короче фірма! Повідривалися, Дікінсон побажав всім спокійної ночі від хлопців і Едді, Нікко покидав особисті речі у толпу, І Мейдена зробили вигляд що вони пішли. Хренякі! Знаємо ми ці приколи! Вкотре почалося скандування „Мейден-Мейден” І десь на другій хвилині криків Вони всеж-таки повернулися. Толпа почала вимагати Фір оф зе Дарк і звичайно.. його не отримала. Дікінсон ще на початку виступу ще раз попередив що концерт називається The Eary Years, і нічого молодше 1983 року не буде. А шкода. Я б з задоволенням послухав щось й з нового і середнього. Ну та ладно! І на тому красно дякуємо!! Отож почалися біси. Не менш одуренні чим основна частина. Брюс офігенно завів толпу на класичному Running Free, толпа поспівала у своє задоволення. Потім бів був Drifter. Теж здається жодного разу не чув його живу версію. Так що був вечір ексклюзивної музики І завершав виступ Легенди Sanctuary. Звучала пісня майже так само як на A Real Dead One, з такими саме приколами, з раптовими зупинками і початками, веселими об”явками Брюса учасників гурту... Нажаль все хороше колись завершується. Відігравши Sanctuary Мейдена вшукувались на авансцені , в обнімочку постояли трошки під акомпонімент криків „ Мейден” і пішли собі. І як ми їх не гукали більше їх видно не було... ...От так. Курва-мрії колись збуваються. От і були ми на IRON MAIDEN. Трохи побродивши по все ще велелюдному полю, пофотографувавшись з поляками на згадку я потроху вибрався до нашого автобусу. Взяли трошки пивця, і до біса виснажені, але до біса щасливі поїхали на Батьківщну. Де доречі дуже непогано полазили толпою по Львову. У нас взагалі дуже не погано, тільки щось Мейдена до нас не їздять. Так що прийдеться наступного разу знову їхать до Польщі!!! Отже SCREAM FOR ME POLAND!!! UP THE IRONS!!! F L A S H ( of the blade ) Фото з поїздки | 
